Охорона навколишнього природного середовища, раціональне використання природних ресурсів, гарантування екологічної безпеки життєдіяльності людини – невід'ємна умова сталого економічного та соціального розвитку держави. З цією метою Україна здійснює на своїй території екологічну політику, спрямовану на збереження безпечного для існування живої і неживої природи навколишнього середовища, захисту життя і здоров'я населення від негативного впливу, зумовленого забрудненням навколишнього природного середовища, досягнення гармонійної взаємодії суспільства і природи, охорону, раціональне використання і відтворення природних ресурсів. У Полтавській області стан навколишнього природного середовища протягом останніх років залишається стабільним, враховуючи незначну динаміку змін більшості показників, що характеризують стан довкілля, за відсутності техногенних та природних надзвичайних подій і явищ, і є доволі прийнятним у порівнянні з більшістю інших областей України. Але разом з тим існують екологічні проблеми, які потрібно вирішувати.

Так, в ході проведення сьомої сесії районної ради 2017 р. Оржицького району депутати прийняли звернення до Кабінету Міністрів України щодо основних екологічних проблем Оржиччини. Зміст його такий: «В останні роки в зв’язку із зміною кліматичних умов різко знизився рівень поверхневих та підгрунтових вод в басейнах річок Сула, Оржиця, Сліпорід та на прилеглих територіях Оржицького, Семенівського, Хорольського, Лубенського районів, що призвело до виникнення ряду екологічних та техногенних проблем:

-   вигорає водно-болотна рослинність;

-   відбуваються торф'яні пожежі;

-   зникли природні нерестовища риби (Територія Великоселецького та Плехівського природних заказників – найбільші нерестовища риби).

-   знизився рівень води в колодязях, висохли ставки;

- знизилась рекреаційна привабливість території Національного природного парку „Нижньосульський”.

Я житель Оржиці. Мені дуже неприємно, що навесні та восени усе селище тоне у димових хмарах. Жителі щодня жаліються на стан здоров’я, нарікають на пожежників. На якийсь час проблема зникає. Зараз осінь – і знову димить. Я вирішив дослідити причини торф'яних  пожеж і знайти шляхи вирішення цієї проблеми. Знаю, що торф з давніх часів привертав увагу людини. У країнах Західної Європи видобуток і використання торфу широко розвивалися в XII–XVIII сторіччях. Серед природних ресурсів торф займає особливе місце. Насамперед з огляду на потребу комплексного підходу до освоєння його покладів. Їх слід розглядати не лише як енергетичну сировину, а й як засіб для отримання поживних сумішей, кормових додатків, біостимуляторів росту рослин і тварин, медичних препаратів тощо. Багато торфовищ виконують природоохоронні функції, оголошені заказниками й заповідниками.  Геологічні запаси торфу в нашій країні оцінюються у 2,17 млрд. т, а площа торфових родовищ становить близько 1 млн. га.

Значні поклади торфу зосереджені в Полтавській області, зокрема на Оржиччині. Тому для нашого регіону є дуже актуальною проблема «Торф’яних пожеж». Так, наприклад, 24.08.17 року в селі Денисівка Оржицького району поверхневі поклади торфу горіли на площі 1,5 га., а 18.09.17 року площа займання в селі Плехів становила 0,5 га. Загальна площа займання в Оржицькому районі в 2017 році становила 6,5 га, лише на території  Онішківської сільської ради площа займання становила понад 2 га. Горіння торфів продовжується і нині.

Особливості торф’яної пожежі

На наших болотах горіння відбувається без полум’я і повільно, по декілька метрів на добу. Такі пожежі небезпечні раптовими проривами вогню з-під землі й тим, що їх край не завжди помітний. Торфовища можуть горіти в будь-якому напрямку, незалежно від вітру. Якщо осередок горіння знаходиться під землею, то торф'яна пожежа може тривати навіть під час невеликого дощу або снігопаду. Визначити займання можна лише за характерним запахом смогу. Місцями з-під землі також просочується дим, а сама земля гаряча. Температура в товщі торфу, охопленого пожежею, більше тисячі градусів. Це створює проблеми з гасінням: вода, яка потрапляє на територію горіння, випаровується перш, ніж досягає вогнища. Крім того, торф вигорає зсередини, утворюючи порожнини, що, у свою чергу, також створює додаткові проблеми для рятувальних служб.

Чому торф горить?

Спровокувати горіння торфу можуть лісові та болотні пожежі, необережне поводження з вогнем, блискавки або самозаймання торфовищ за посушливої погоди та падіння рівня грунтових вод, яке спричинене як кліматичними змінами, так і антропогенним впливом – масовим осушенням боліт у долині річок Сули та Оржиці. Торф починає горіти при вологості повітря нижче 40%.

Наслідки торф’яних пожеж

Наслідки торф'яної пожежі можуть бути дуже небезпечними. Насамперед, мова йде про виділення продуктів горіння і забруднення повітря. Зберігається дуже високий ризик інтоксикації людей оксидами сірки, які живуть поблизу осередків згорання або тих, які знаходяться в зоні задимлення. Так восени 2015 року через задимленість та утворення токсичного туману протягом двох діб було призупинено рух автотранспорту через майже нульову видимість, а на перехресті доріг на Лубни та Хорол трапилася аварія.

Грунти, які покривають торфовища, мають не тільки радіаційне забруднення, а й високий вміст важких металів та інші хімічні речовини, які при згорянні виділяються в повітря. Вони становлять небезпеку для навколишнього середовища і для людей, які знаходяться поблизу.

Крім того, там, де вигорає торфовище, залишається порожнеча, яка може провалитися під людиною або автомобілем. Якщо ж загоряння в шарах торфу не припинилося, то у проваллі може бути дуже висока температура, небезпечна для життя.

Більш того, при згоранні торфу на певній території страждає рослинність, оскільки вогонь знищує коріння дерев, зменшує площу земель для ефективного сільського, лісового та інших господарств. «Загиблий» ліс може відновлюватись декілька років, що, у свою чергу, негативно впливає на екосистему.

Через осушення торф’яників у всьому світі виділяється понад 2 мільярди тонн вуглекислого газу на рік. Це може стати вагомою причиною екологічної катастрофи, адже осушені в радянські часи торф’яні болота мають властивість викидати парникові гази в атмосферу.

 

Заходи вирішення

Мене турбує питання: як вирішують такі проблеми у світі. Виявляється, для того, щоб загасити пожежу, яка розпочалася, потрібно повністю залити місце палаючого торфовища іноді на глибину до 1,5 метра. Для цього необхідна дуже велика кількість води. Тому в багатьох місцях її доводиться подавати за допомогою рукавних ліній. Десь на відстань до 1 км розгортається рукавна лінія і насосними станціями подається вода для гасіння, просочується повністю грунт на глибину від 1 м до 1,5 для того, щоб стан був суспензії болота, і тільки після того, як на поверхні стоїть вода, припиняється горіння покладів торфу. Іншим способом гасіння підземної торф'яної пожежі є обкопування території огороджувальними канавами  шириною 0,7–1 м і глибиною до мінерального ґрунту або ґрунтових вод. Саму пожежу гасять шляхом перекопування палаючого торфу і заливання його великою кількістю води. Оскільки температура в товщі цієї породи, охопленої пожежею, більше тисячі градусів, волога, яка потрапляє на зону горіння згори, випаровуюється, не встигаючи досягнути вогнища.

Я зрозумів, що найбільш раціональним вирішення проблеми є усунення глобальної причини осушення території торфовищ. Виявляється існує регіональна цільова програма розвитку водного господарства та екологічного оздоровлення річки Дніпро у Полтавській області на період до 2021 року, затвердженою рішенням Полтавської обласної ради від 23.05.2013 року, де розроблено проект будівництва водорегулюючої споруди – шлюза-регулятора на річці Сула в районі  села Тарасівка Оржицького району Полтавської області. Будівництво шлюзу-регулятора дасть змогу акумулювати стоки ріки Сула вище села Тарасівка, підняти рівень води в річці до 1 метра. Зрозуміло, це сприятиме  обводненню території, убезпечить торф'яні поклади від загорання, створить сприятливі умови для життя риби, водноболотної флори та фауни, підніме рівень підгрунтових вод на прилеглих територіях. Яскравим прикладом дієвості шлюзування є створення системи дамб-перекатів на річці Оржиці, які підняли рівень води в річці і автоматично рівень грунтових вод частини річкової долини в районі Онішківського Гідрологічного заказника, тим самим унеможливили торфогоріння.

Я закликаю жителів селища, підприємців сприяти будівництву  водорегулюючого шлюзу, адже вирішення проблем торф’яних пожеж дуже важливе. Усі повинні дбати про екологічний стан нашого краю, адже це відображається на здоров’ї  жителів та тривалості їх життя. Бо людина – найбільша цінність!